РУХОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВ З ПОРУШЕННЯМ СЛУХУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті досліджено рухову діяльність як один з ключових чинників соціалізації учнів з порушенням слуху в інклюзивному освітньому середовищі. Розкрито значення рухової активності як чинника соціалізації учнів з порушенням слуху. Проаналізовано особливості соціального розвитку учнів з порушенням слуху, охарактеризовано бар’єри, які перешкоджають їх інтеграції в учнівський колектив. Особлива увага приділена ролі фізичної культури як ефективного засобу комунікації, розвитку соціальних навичок та міжособистісної взаємодії. Окреслено педагогічні умови, принципи та стратегії адаптації рухових занять задля підвищення рівня соціалізації учнів з порушенням слуху. Обґрунтовано, що систематична фізична активність сприяє формуванню соціальних навичок, позитивного емоційного клімату й інтеграції у шкільний колектив. Актуальність теми обумовлена необхідністю забезпечення рівного доступу до освітніх, фізичних та соціокультурних ресурсів для всіх учасників освітнього процесу, зокрема дітей з особливими освітніми потребами. Аналіз сучасної наукової літератури підтверджує, що участь у руховій діяльності сприяє зниженню рівня соціальної ізоляції, підвищенню самооцінки, розвитку соціального статусу дитини в колективі, а також формуванню мотивації до співпраці. У роботі подано теоретичне обґрунтування феномена соціалізації в контексті сенсорних порушень та визначено чинники, що посилюють або гальмують інтеграцію глухих та слабочуючих учнів у загальноосвітнє середовище. Значна увага приділена аналізу результатів наукових досліджень, проведених в Україні, Польщі, США, Ізраїлі та Японії, що доводять позитивний вплив адаптивної фізичної активності на психосоціальне функціонування учнів з порушенням слуху.