МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ТА БІОМЕХАНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ ВПРАВ КРОСФІТЕРАМИ РІЗНОГО ТИПУ ТІЛОБУДОВИ

Автор(и)

  • Василь ФАТЕРИГА Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського Автор https://orcid.org/0009-0007-1071-8699

DOI:

https://doi.org/10.32782/2221-1217-2026-1-27

Ключові слова:

кросфіт, техніка рухів, траєкторія, амплітуда, стабілізатори, соматотип

Анотація

Кросфіт поєднує силові, гімнастичні та циклічні вправи високої інтенсивності в умовах обмеженого часу. Специфіка змагальної діяльності вимагає від атлетів граничної універсальності, проте високі вимоги до технічної підготовленості зумовлюють необхідність наукового обґрунтування ключових параметрів рухів, які визначають ефективність і безпечність тренувального та змагального процесів залежно від антропометричних особливостей спортсмена. У результаті дослідження установлено, що оптимізація траєкторії та амплітуди рухів, нейтральне положення хребта та активна робота м’язів-стабілізаторів є фундаментальними факторами не лише профілактики травм, а й максимізації механічної економічності рухів. Доведено, що атлети з несприятливими біомеханічними важелями виконують значно більшу механічну роботу, що потребує корекції техніки для збереження конкурентної щільності повторень. Виявлено морфо-функціональні відмінності техніки виконання вправ кросфітерів різних видів тілобудови. Зокрема, спортсмени доліхоморфного типу мають біомеханічну перевагу у вправах на витривалість та гімнастику, проте через довгі важелі стикаються з підвищеним моментом сили в суглобах і великою траєкторією підйому штанги, що збільшує енергетичні витрати кожного повторення. Мезоморфний тип характеризується універсальністю та збалансованою мобільністю, забезпечуючи стабільну вертикальну траєкторію снаряда. Брахіморфний тип має домінуючу перевагу у силових вправах завдяки коротким важелям, що дає змогу виконувати роботу з меншою амплітудою та вищою швидкістю підйому ваги.

Практичне значення отриманих даних полягає у можливості диференційованого планування тренувальних програм та ведення тактики змагальної діяльності з урахуванням морфологічних характеристик атлетів для досягнення найвищої економічності рухів.

Посилання

1. Бріскін Ю. А., Товстоног О. Ф., Зубков С. П. Індивідуалізація технічної підготовки важкоатлетів різного типу тілобудови на етапі спеціалізованої базової підготовки. Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. 2013. Вип. 7 (33). Т. 1. С. 66–71.

2. Сорокін Ю. В. Морфо-функціональні показники як чинник адаптації спортсменів до високоінтенсивних навантажень. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 15: Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). 2018. Вип. 5(99). С. 122–126. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/22055

3. Butcher S. J., Neyedly T. J., Horvey K. J., Jaffe D. A. Do physiological measures predict selected CrossFit® benchmark performance? Journal of Human Kinetics. 2015. Vol. 45, no. 1. P. 241–247. DOI: https://doi.org/10.1515/hukin-2015-0024 DOI: https://doi.org/10.2147/OAJSM.S88265

4. Carter J. E. L., Heath B. H. Somatotyping: Development and Applications. Cambridge : Cambridge University Press, 1990. 464 p.

5. Garhammer J. A review of power output studies of Olympic and powerlifting: Methodology, performance prediction, and evaluation tests. Journal of Strength and Conditioning Research. 1993. Vol. 7, no. 2. P. 76–89. DOI: https://doi.org/10.1519/00124278-199305000-00002 DOI: https://doi.org/10.1519/00124278-199305000-00002

6. Glassman G. The CrossFit Training Guide. CrossFit Journal. 2017. 115 p. URL: http://journal.crossfit.com/2017/02/the-crossfit-training-guide.tpl

7. Haff G. G., Nimphius S. Training principles for peak performance. ACSM's Health & Fitness Journal. 2012. Vol. 16, no. 2. P. 31–34. DOI: https://doi.org/10.1249/01.FIT.0000413060.10173.34 DOI: https://doi.org/10.1519/SSC.0b013e31826db467

8. Mangine G. T., Hoffman J. R., Gonzalez A. M. et al. Predictors of CrossFit Open Performance. International Journal of Sports Physiology and Performance. 2015. Vol. 10, no. 4. P. 522–525. DOI: https://doi.org/10.1123/ijspp.2014-0230

9. Norton K., Olds T. Anthropometrica: A Textbook of Body Measurement for Sports and Health Courses. UNSW Press, 2001. 423 p.

10. Schoenfeld B. J. The mechanisms of muscle hypertrophy and their application to resistance training. Journal of Strength and Conditioning Research. 2010. Vol. 24, no. 10. P. 2857–2872. DOI: https://doi.org/10.1519/JSC.0b013e3181e840f3 DOI: https://doi.org/10.1519/JSC.0b013e3181e840f3

11. Tovstonoh O., Roztorhui M., Pityn M. et al. Dynamics of the snatch technique cinematic parameters in qualified female weightlifters during different periods of training macrocycle. Journal of Physical Education and Sport. 2019. Vol. 19, no. 1. P. 514–520. DOI: https://doi.org/10.7752/jpes.2019.s1074

Завантаження

Опубліковано

2026-05-20

Номер

Розділ

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ