ПРАВОВІ АСПЕКТИ ТРАНСФЕРІВ ГРАВЦІВ В УКРАЇНСЬКОМУ БАСКЕТБОЛІ

Анотація

У статті досліджено правові аспекти трансферів гравців у баскетболі України крізь призму національного та міжнародного регулювання, з урахуванням положень трудового законодавства, регламентів Федерації баскетболу України, норм Міжнародної федерації баскетболу (FIBA), а також практики міжнародних спортивних арбітражних інституцій. Такий підхід дає змогу комплексно оцінити сучасний стан правового забезпечення переходів спортсменів та окреслити ключові проблеми у функціонуванні трансферної системи. Мета дослідження полягає у визначенні специфіки правового регулювання трансферів у баскетболі, виявленні прогалин у нормативних актах та формуванні пропозицій щодо вдосконалення чинної моделі. Джерельною базою стали Конституція України, Кодекс законів про працю, Закон України «Про фізичну культуру і спорт», внутрішні регламенти ФБУ, документи FIBA та практика Спортивного арбітражного суду (CAS). Використано формально-правовий, порівняльно-правовий, системний методи та аналіз судової практики, що дало змогу виявити як колізії правових норм, так і можливості їх адаптації до українських реалій. Встановлено, що існують суттєві протиріччя між трудовим законодавством України та спеціальними спортивними регламентами, які ускладнюють реалізацію права гравців на вільний вибір клубу. Виявлено відсутність прозорих механізмів компенсацій за підготовку молодих спортсменів, що породжує конфлікти між клубами. Проаналізовано зарубіжні підходи, як-от прецедент «Босмана» у ЄС, що гарантував свободу праці спортсменів, та система NBA, заснована на колективно-договірних угодах. Обґрунтовано необхідність створення в Україні незалежного спортивного арбітражу, а також впровадження єдиного електронного реєстру трансферних угод для підвищення прозорості. Доведено, що система трансферів у баскетболі України потребує комплексного реформування задля гармонізації трудового законодавства та спортивних регламентів, посилення гарантій прав гравців і клубів та інтеграції у міжнародний правовий простір. Запропоновані напрями удосконалення становлять практичну й наукову новизну дослідження та формують підґрунтя для подальших наукових пошуків.